Як працюють залізничні медіа
Від сексу у вагоні до найповільнішого поїзда
«Укрзалізниця» — одна з тих компаній, які називають «державами в державі».
Вона має власні санаторії, виші, будівельні комбінати, лікарні. А також власні медіа, які працюють як для понад 260 тисяч працівників корпорації, так і для пасажирів.
MediaLab з'ясував, хто пише про залізницю, хто знімає про неї відео та звідки в журналі з накладом 72 тисячі примірників узявся матеріал про секс у вагоні.
Вона має власні санаторії, виші, будівельні комбінати, лікарні. А також власні медіа, які працюють як для понад 260 тисяч працівників корпорації, так і для пасажирів.
MediaLab з'ясував, хто пише про залізницю, хто знімає про неї відео та звідки в журналі з накладом 72 тисячі примірників узявся матеріал про секс у вагоні.
Медіацентр «Магістраль» розташований у Києві біля метро «Золоті ворота».
Його створили три роки тому, щоб об'єднати усі медіа «Укрзалізниці».
Тут роблять газети, інформаційний портал, відеоролики та розважальний журнал для пасажирів.
До редакції кореспондентку MediaLab не запрошують: погоджуються спілкуватись на нейтральній території.
Його створили три роки тому, щоб об'єднати усі медіа «Укрзалізниці».
Тут роблять газети, інформаційний портал, відеоролики та розважальний журнал для пасажирів.
До редакції кореспондентку MediaLab не запрошують: погоджуються спілкуватись на нейтральній території.
Видання «Укрзалізниці»:
Всеукраїнська щотижнева газета «Магістраль»
Щотижнева «Магістраль регіональна» з вкладками регіональних філій:
«Робітниче слово» Південно-Західної залізниці (Київ),
«Львівський залізничник» Львівської залізниці (Львів),
«Південна магістраль» Південної залізниці (Харків),
«Чорноморський гудок» Одеської залізниці (Одеса),
Придніпровська магістраль» Придніпровської залізниці (Дніпро)
«Залізничник Донбасу» Донецької залізниці (Лиман).
Двотижневик «Магістраль-експрес»
Залізничний інформаційний портал
Всеукраїнська щотижнева газета «Магістраль»
Щотижнева «Магістраль регіональна» з вкладками регіональних філій:
«Робітниче слово» Південно-Західної залізниці (Київ),
«Львівський залізничник» Львівської залізниці (Львів),
«Південна магістраль» Південної залізниці (Харків),
«Чорноморський гудок» Одеської залізниці (Одеса),
Придніпровська магістраль» Придніпровської залізниці (Дніпро)
«Залізничник Донбасу» Донецької залізниці (Лиман).
Двотижневик «Магістраль-експрес»
Залізничний інформаційний портал
Перший номер «Магістралі» вийшов двадцять шість років тому.
Спершу вона стосувалася тільки залізниці. Але у квітні 1993 року Міністерство транспорту вирішило, що видання писатиме про транспорт взагалі.
Два роки «Магістраль» писала, крім залізниці, про авіацію, річковий транспорт, автобуси та ремонт доріг. У липні 1995-го знов зосередилася на залізниці.
95% накладу розповсюджується за передплатою.
«Магістраль» також можна купити на залізничних станціях.
Спершу вона стосувалася тільки залізниці. Але у квітні 1993 року Міністерство транспорту вирішило, що видання писатиме про транспорт взагалі.
Два роки «Магістраль» писала, крім залізниці, про авіацію, річковий транспорт, автобуси та ремонт доріг. У липні 1995-го знов зосередилася на залізниці.
95% накладу розповсюджується за передплатою.
«Магістраль» також можна купити на залізничних станціях.
art
У київській редакції «Магістралі» працює п'ятнадцятеро журналістів.
У кожній регіональній філії — від двох до чотирьох. Окрім випускників журфаків, тут є колишні військові, інженери та навіть випускники консерваторії. Середня зарплатня журналіста — вісім тисяч гривень.
Публікує газета й матеріали позаштатних авторів, втім гонорарів не платить.
«Люди іноді пишуть про свої подорожі залізницею, діляться позитивними чи негативними враженнями. Якщо це скарги, ми з'ясовуємо, чому так сталося, беремо коментарі департаментів», — каже директор медіацентру «Магістраль» Сергій Залєвський.
У кожній регіональній філії — від двох до чотирьох. Окрім випускників журфаків, тут є колишні військові, інженери та навіть випускники консерваторії. Середня зарплатня журналіста — вісім тисяч гривень.
Публікує газета й матеріали позаштатних авторів, втім гонорарів не платить.
«Люди іноді пишуть про свої подорожі залізницею, діляться позитивними чи негативними враженнями. Якщо це скарги, ми з'ясовуємо, чому так сталося, беремо коментарі департаментів», — каже директор медіацентру «Магістраль» Сергій Залєвський.
Сергій Залєвський прийшов до «Магістралі» у 1999 року.
Навчався на залізничника, але залишився у журналістиці.
Навчався на залізничника, але залишився у журналістиці.
“
«Як і будь-яке корпоративне медіа, ми націлені на персонал. Не лише на нинішніх працівників, але й на їхні сім'ї та на ветеранів залізниці. Маємо пояснювати суть реформ, писати про соціальний захист залізничників, безпеку руху та охорону праці»
Чи змушують залізничників передплачувати «Магістраль»?
Сергій Залєвський стверджує: ні. Але каже, що з працівниками «Укрзалізниці» «проводять роз'яснювальні роботи про важливість і користь газети».
«Нещодавно «Укрзалізниця» через кадровиків анонімно опитала 5000 залізничників. На запитання про те, звідки вони отримують інформацію про залізницю і звідки хотіли б отримати, 90% відповіли: отримують із друкованої "Магістралі" й далі хотіли б її читати», — розповідає керівник медіацентру.
Сергій Залєвський стверджує: ні. Але каже, що з працівниками «Укрзалізниці» «проводять роз'яснювальні роботи про важливість і користь газети».
«Нещодавно «Укрзалізниця» через кадровиків анонімно опитала 5000 залізничників. На запитання про те, звідки вони отримують інформацію про залізницю і звідки хотіли б отримати, 90% відповіли: отримують із друкованої "Магістралі" й далі хотіли б її читати», — розповідає керівник медіацентру.
Раніше «Магістраль» виходила раз на тиждень на дванадцятьох сторінках. Три роки тому обсяг зменшився до восьми шпальт.
А ще змінився дизайн — збільшився шрифт, побільшало зображень.
«Ми розмежували випуски газети. Випуск вихідного дня — із простішим контентом, цікавим для родин залізниці, їхніх дітей та ветеранів галузі. Більш професійний діловий випуск із текстами про технології виробництва та коментарі керівників читають також партнери, працівники добувних підприємств, портів, міністерств», — розповідає Сергій Залєвський.
Розважальний випуск виходить у суботу, діловий у середу.
А ще змінився дизайн — збільшився шрифт, побільшало зображень.
«Ми розмежували випуски газети. Випуск вихідного дня — із простішим контентом, цікавим для родин залізниці, їхніх дітей та ветеранів галузі. Більш професійний діловий випуск із текстами про технології виробництва та коментарі керівників читають також партнери, працівники добувних підприємств, портів, міністерств», — розповідає Сергій Залєвський.
Розважальний випуск виходить у суботу, діловий у середу.
Журналісти газети співпрацюють із прес-центром «Укрзалізниці». Їздять туди, де щось нове відкривають або щось поламалося.
Чи може «Магістраль» критикувати залізницю?
«Критикуємо, якщо є за що. Якщо одяг чи взуття видали невідповідне, ми про це напишемо. Реагуємо також на листи читачів», — каже Залєвський.
Живе газета з передплати та з грошей, які «Укрзалізниця» платить медіацентру за виготовлення контенту. Є також трохи реклами.
Чи може «Магістраль» критикувати залізницю?
«Критикуємо, якщо є за що. Якщо одяг чи взуття видали невідповідне, ми про це напишемо. Реагуємо також на листи читачів», — каже Залєвський.
Живе газета з передплати та з грошей, які «Укрзалізниця» платить медіацентру за виготовлення контенту. Є також трохи реклами.
Коли почалась війна, «Магістраль» писала про життя залізничників у зоні бойових дій.
«Люди ходили на роботу під обстрілами, бачили побиті вагони й продірявлені стіни депо. В будинки залізничників влучали снаряди», — розповідає Сергій Залєвський.
У газети поменшало передплатників. Близько п'яти тисяч постійних читачів «Магістралі» жили в Криму. З п'ятнадцяти тисяч передплатників у Донецькій області залишилось чотири тисячі. Донецьку редакцію перенесли до міста Лиман. Зараз там працюють два журналісти.
«Люди ходили на роботу під обстрілами, бачили побиті вагони й продірявлені стіни депо. В будинки залізничників влучали снаряди», — розповідає Сергій Залєвський.
У газети поменшало передплатників. Близько п'яти тисяч постійних читачів «Магістралі» жили в Криму. З п'ятнадцяти тисяч передплатників у Донецькій області залишилось чотири тисячі. Донецьку редакцію перенесли до міста Лиман. Зараз там працюють два журналісти.
«Магістраль» називає себе єдиним виданням України, що отримує інформацію з перших рук керівництва «Укрзалізниці».
Чи впливає керівник «Укрзалізниці» на те, що пише «Магістраль»?
Може впливати на акценти, каже Залєвський:
«Наприклад, перехід від теми інфраструктури на пасажирські перевезення. Коли керівником був Войцех Бальчун, про рок ми не писали. Про гітари один раз — у "Магістраль-експресі". Жодного впливу відчутного не було».
Чи впливає керівник «Укрзалізниці» на те, що пише «Магістраль»?
Може впливати на акценти, каже Залєвський:
«Наприклад, перехід від теми інфраструктури на пасажирські перевезення. Коли керівником був Войцех Бальчун, про рок ми не писали. Про гітари один раз — у "Магістраль-експресі". Жодного впливу відчутного не було».
В одному з випусків 2018 року є матеріал про графіті на електричках із коментарями художників, поліцейських і залізничників. Є репортаж про роботу бригади мийників-прибиральників у поїздах, матеріал про залізничну пральню і про те, як уберегти себе від рабства чи СНІДу.
Є й дивні матеріали, наприклад, «Сильна стать: інструкція з догляду» з набором сексистських порад про поведінку жінки.
Тираж «Магістраль-експресу» — 72 тисячі примірників.
Є й дивні матеріали, наприклад, «Сильна стать: інструкція з догляду» з набором сексистських порад про поведінку жінки.
Тираж «Магістраль-експресу» — 72 тисячі примірників.
 |  |
«Магістраль-експрес» розкладають в експресах «Інтерсіті» та фірмових поїздах. Це видання для пасажирів про залізницю й не тільки.
Тут більше реклами, ніж у «Магістралі», й немає текстів про ремонт дизелів або вагонів.
Натомість є легкі матеріали про подорожі, новації «Укрзалізниці» чи інтерв'ю зі знаменитостями про поїздки у поїздах.
Говорили, наприклад, із футболістом Андрієм Шевченком, співаками Тарасом Тополею та Іриною Білик, гуртом Panivalkova.
Тут більше реклами, ніж у «Магістралі», й немає текстів про ремонт дизелів або вагонів.
Натомість є легкі матеріали про подорожі, новації «Укрзалізниці» чи інтерв'ю зі знаменитостями про поїздки у поїздах.
Говорили, наприклад, із футболістом Андрієм Шевченком, співаками Тарасом Тополею та Іриною Білик, гуртом Panivalkova.
Олена Лось, журналістка «Магістралі», випусковий редактор журналу «Магістраль-експрес»
Найвідоміший матеріал «Магістраль-експресу» написала торік випускова редакторка Олена Лось.
Він вартий журналу «Лель».
Це поради, як займатись сексом у поїзді.
Він вартий журналу «Лель».
Це поради, як займатись сексом у поїзді.
Зокрема, там є рекомендація використовувати ремені безпеки, аби все вдалося.
Олена каже, що не сподівалась такого фурору. Про матеріал «Любов у дорозі» написали десятки українських видань.
Рік тому на сайті та в «Магістралі» з'явилась інфографіка. Її роблять двоє працівників медіацентру, які також верстають газети та готують презентації для «Укрзалізниці».
Тоді ж почали робити відеоконтент. Цим займаються працівники редакції з телевізійним досвідом.
Знімають ролики про безпеку на залізниці, прес-конференції керівництва, пояснювальні матеріали про нововведення та попереджувальні — для пасажирів, охочих розламати вагон.
Якість відео різна – від динамічних роликів до старомодних слайд-шоу.
Знімають ролики про безпеку на залізниці, прес-конференції керівництва, пояснювальні матеріали про нововведення та попереджувальні — для пасажирів, охочих розламати вагон.
Якість відео різна – від динамічних роликів до старомодних слайд-шоу.
Олег Васильєв не працює в «Укрзалізниці». Але любить поїзди з дитинства.
«Хтось хотів стати космонавтом, а я захоплювався залізницею, — каже він. — Думав вивчитись на залізничника. Став журналістом, але захоплення залишилось. Тому вирішив знімати про залізницю відеоблог».
Відеоблог «Залізні магістралі України» Олег створив чотири роки тому, коли зняв відео про перший рейс поїзда Київ-Рахів.
Тепер у нього понад одинадцять тисяч підписників і понад два мільйони переглядів.
«Хтось хотів стати космонавтом, а я захоплювався залізницею, — каже він. — Думав вивчитись на залізничника. Став журналістом, але захоплення залишилось. Тому вирішив знімати про залізницю відеоблог».
Відеоблог «Залізні магістралі України» Олег створив чотири роки тому, коли зняв відео про перший рейс поїзда Київ-Рахів.
Тепер у нього понад одинадцять тисяч підписників і понад два мільйони переглядів.
«Судячи з коментарів під відео, моя аудиторія – залізничники, любителі поїздів та пересічні люди.
Теми часто підказують глядачі, хоча я маю кілька улюблених напрямків: закинуті чи ліквідовані залізничні гілки, цікаві інфраструктурні об'єкти та мандрівки залізницею», — розповідає Олег.
На створення одного сюжету — поїздку, зйомку, написання тексту й монтаж — іде два-три дні.
Теми часто підказують глядачі, хоча я маю кілька улюблених напрямків: закинуті чи ліквідовані залізничні гілки, цікаві інфраструктурні об'єкти та мандрівки залізницею», — розповідає Олег.
На створення одного сюжету — поїздку, зйомку, написання тексту й монтаж — іде два-три дні.
Монетизувати відеоблог на таку вузьку тему непросто, каже Олег.
Іноді йому допомагають глядачі: «хтось підвозить, хтось показує цікаві місця, яких сам би не знайшов».
Найбільше переглядів мають ролики про черкаську дамбу, розібрану гілку Генічеськ-Валок, «бродячий вагон» Кременчук-Гадяч і Дніпровський метрополітен. Абсолютний рекорд — понад 350 тисяч переглядів — у сюжету про найповільніший поїзд Черкаси-Умань.
Іноді йому допомагають глядачі: «хтось підвозить, хтось показує цікаві місця, яких сам би не знайшов».
Найбільше переглядів мають ролики про черкаську дамбу, розібрану гілку Генічеськ-Валок, «бродячий вагон» Кременчук-Гадяч і Дніпровський метрополітен. Абсолютний рекорд — понад 350 тисяч переглядів — у сюжету про найповільніший поїзд Черкаси-Умань.
Автор: Патрікєєва Наталія
З усіма пропозиціями та погрозами звертатися сюди:
natali.patrikeeva@gmail.com
З усіма пропозиціями та погрозами звертатися сюди:
natali.patrikeeva@gmail.com
